Україні необхідна трансформація промисловості через реформування організаційних форм відносин власності та промислового виробництва, де громадянин України повинен стати ключовим фактором – і власником і продуктивною силою.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу. А права власника повинні здійснювати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Так визначено Конституцією України. Не вдаючись в деталі ситуації, яка склалася в країні, в усіх є повне розуміння необхідності приведення до норм Конституції України і повернення прав власності на ресурси українському народу. Таке можливо при трансформації промисловості через реформування організаційних форм відносин власності та промислового виробництва.
Трансформацію галузі потрібно починати, перш за все, з реформування організаційних форм відносин власності у створенні чи реорганізації промислових підприємств – започаткування і впровадження співволодіння і співуправління. Це не тільки заохочувальна і мотивуюча складова – це і основа для розвитку засад соціально-ринкової економіки.
Повернення ресурсів українському народу
Оптимальне формування відносин власності буде позитивно впливати на функціонування та розвиток промисловості. Тільки завдяки оптимальній формі відносин власності може бути досягнута ефективність промислового виробництва за всіма критеріями ефективності, основними з яких є: структурний, технічний, технологічний, економічний, витратний, соціальний, екологічний, енергетичний, інвестиційний критерії.
Колективне господарювання на землі матиме не тільки економічні переваги, але цим, в певній мірі, забезпечується норми конституції і не прописні норми співволодіння природними ресурсами і усуспільнення прибутків від користування ними українським народом.
Крім земельних ресурсів, надр, природних ресурсів є ще багато ресурсів як природних, так і створених фізичною і інтелектуальною працею, які є надбанням українського народу і повинні слугувати українському народу. До таких надбань відносяться і механізми державного управління (механізми грошово-кредитної політики, механізми аграрної та промислової політики та інші), промислова і створені монополії (природні, економічні), і вони повинні слугувати суспільству з максимальною віддачею.
Все це ресурси для співволодіння та співуправління.
Отже, щоб нові чи реорганізовані промислові підприємства мали максимальну успішність при виробничій діяльності вони повинні відповідати суспільним інтересам і бути суспільно значимими. Тільки в такому випадку можна розглядати доступ таких підприємств до ресурсів країни на умовах співволодіння та співуправління.
Такі підприємства можуть бути створені об’єднаннями громадянами за об’єднавчими принципами, необхідними для створення суспільно значимого промислового виробництва. Головними з таких принципів є:
– за однорідністю засобів виробництва;
– територіальний;
– професійний;
– науково-технічний;
– масовий;
– за спільними засобами виробництва;
– за спільною метою діяльності.
Держава може, а інколи і повинна, створювати підприємства спільно з об’єднаннями громадян практично на тих же об’єднавчих принципах, до яких можна додати ще і монопольний принцип.
Суто державні підприємства можуть створюватися з метою реалізації функцій державного управління, забезпечення державних монополій, відновлення та повернення природних монополій в державне управління.
Створені (реорганізовані) на таких принципах промислові підприємства повинні отримати всебічне ресурсне забезпечення. Для таких підприємств буде і логічним застосування певних преференцій.
Українцям необхідно усвідомити свою значимість в економічному відтворенні країни, стати власниками виробництв і приймати участь у співволодінні та співуправлінні ресурсами всього українського народу.
Кандидат наук з державного управління Роман Головін.
