Політика
Різке подорожчання: українці платитимуть за електроенергію по-новому
В Україні вже з 1 липня запрацює ринок електроенергії. Принаймні, так передбачає вже ухвалений закон.
З одного боку, споживачам обіцяють можливість обирати, у кого купувати “струм”, конкуренцію на ринку і в майбутньому, можливо, зниження тарифів. Але до того, як таке зниження відбудеться, також можливе “неконтрольоване” подорожчання.
Одні бояться різкого зростання тарифів, а інші — чекають на 1 липня
Противників ринку електроенергії в Україні немає. І профільний регулятор, і міністерство, і великі гравці ринку — всі як один чекають на звільнення. Питання лише в тому, коли його запускати. Закон про ринок газу вже працює, тепер настала черга навести лад і зі “струмом”. Чинна система, здається, не влаштовує практично нікого. Працює принцип “єдиного котла”. Все, що зробили, потрапляє у держпідприємство “Енергоринок”. Це — головний посередник. До нього тоненькими струмочками з усієї країни стікаються і оплати за використані кіловати. А потім зібрані гроші розподіляють між генерацією (тим, хто виробляє електроенергію).
Проблем тут безліч. По-перше, і тарифи, і обсяги — все узгоджується. Фактично від ринку в цьому сегменті української енергетики є лише назва (ДП “Енергоринок”). І ось ситуацію, нарешті, вирішили змінити. Закон ухвалили, а у липні він остаточно набуде чинності. Покупець зможе сам вибирати, у кого купувати електроенергію і за яким тарифом, в будь-який час змінювати постачальника.
Є й інша проблема — заборгованість. За даними Держстату українці використовували електроенергії на 3,5 млрд грн, але не заплатили за неї. А щоб поміняти постачальника, доведеться розрахуватися з попереднім.
З першою проблемою — низькими тарифами, впорається сам ринок. Поки що особливої конкуренції немає, тому постачальники зможуть відразу встановити високі ціни. За різними оцінками, зростання може скласти близько 30-40% Щоправда, в Кабміні пояснюють: спершу працюватиме універсальний постачальник зі спеціальними зобов’язаннями. За таким самим принципом працює і ринок газу. Кабмін своєю постановою визначає, за якою ціною “Нафтогаз” має продавати блакитне паливо на потреби українців.
Хто і чому проти
“Згідно з перехідними положеннями закону, на дворічний період універсальні постачальники, створені на базі обленерго, продаватимуть електроенергію споживачам за тарифами, які формуються за встановленою регулятором методикою, тобто повністю під контролем держави”, — пояснює представник одного з великих постачальників Юлія Носулько.
До речі, проти ринку електроенергії виступили представники команди новообраного президента Зеленського. Там уже заявили, що ціна, в результаті запуску, може різко підскочити (назвавши ті самі 30-40%). Мовляв, відкривати ринок за умов монополізації і практично відсутності конкуренції небезпечно для простих споживачів.
Однак питання про те, чи потрібен Україні ринок, чи ні, не стоїть (потрібен). Суперечки можуть бути лише про те, чи готові ми до цього. Сумніваються в тому, що 1 липня — найкращий момент, і в державному підприємстві “Укренерго”. Там також пропонують розглянути можливість старту у жовтні 2019-го або навіть у квітні 2020-го.
“Серед ключових ризиків — це низький рівень конкуренції за високої концентрації виробників електроенергії. Це може призвести до неконтрольованого зростання ціни на електроенергію в умовах відсутності належного захисту споживачів, а також відсутності налагодженої системи подання достовірних даних комерційного обліку від операторів систем розподілу”, — пояснили в офіційному повідомленні “Укренерго”.
Уже найближчим часом стане відомо, чи запустять ринок вже цього літа. Однак навіть якщо закону про ринок не було б зовсім, підвищувати вартість “струму” довелося б. Зараз тариф покриває лише частину реальних витрат. Але щоб українці платили менше, вартість електроенергію для промислових споживачів підняли вище за економічно обґрунтовану. Тобто бізнес своїми платежами компенсує дешеву електроенергію для населення. А потім підприємці закладають витрати на дорогий струм у кінцеву вартість своїх товарів і послуг, за що в кінцевому результаті все одно платять прості споживачі.