ВЕЛИКЕ ІНТЕРВ’Ю з ректором Центральноукраїнського державного університету Євгеном Соболем

П’ять років тому Євген Соболь очолив Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка. Попри повномасштабну війну, за цей період університет продовжив розвиватися та розширювати свої можливості. Заклад отримав статус класичного університету, започаткував нові спеціальності, відкрив низку сучасних центрів і новий факультет, а також створив власний фаховий коледж.

Далі – розмова з ректором Центральноукраїнського державного університету імені Винниченка – Євгеном Соболем.

— Євгене Юрійовичу, п’ять років тому Ви очолили університет. Яким він був тоді і яким є сьогодні?

— За цей час відбулося чимало важливих змін. Одним із головних досягнень вважаю зміну статусу університету — з педагогічного на класичний. Коли наша команда прийшла до управління, ми винесли це питання на розгляд колективу. Працівники підтримали ініціативу, і університет отримав новий статус, що дозволив значно розширити напрями його діяльності. Водночас нам вдалося повністю зберегти потужну педагогічну складову.

Ще одним важливим напрямом стала реалізація ініціатив, спрямованих на покращення фінансового стану закладу. Нам вдалося збільшити доходи університету, і сьогодні, навіть попри війну, фінансова динаміка залишається позитивною.

Третій напрям — безпосереднє розширення університету. За ці роки ми відкрили нові кафедри, факультет, кілька навчальних центрів та інших структурних підрозділів. Особливо важливою подією стало створення університетського фахового коледжу «Альма-матер Плюс».

А нещодавно ми зробили ще один важливий крок — започаткували соціально значущу медичну спеціальність «Фізична терапія та реабілітація».

— Вперше в історії університету з’явилася медична спеціальність. Як вдалося реалізувати цей задум?

— Сьогодні ця спеціальність особливо актуальна через виклики, спричинені війною. Ветерани та їхні родини потребують не лише соціальної й психологічної підтримки, а й якісної фізичної реабілітації.

Фахівці нашого університету вже тривалий час беруть участь у проєктах, спрямованих на психологічне відновлення ветеранів та членів їхніх родин. Тому логічним наступним кроком стало посилення саме фізичного напряму реабілітації. Необхідний потенціал для цього ми маємо на факультеті спорту та фізичної культури.

Три роки ми працювали над тим, щоб ця ініціатива стала реальністю. Значну увагу приділили матеріально-технічній базі: облаштували кілька реабілітаційних майданчиків, модернізували санаторій-профілакторій. Паралельно посилили кадровий склад і пройшли всі необхідні ліцензійні процедури в Міністерстві освіти і науки спільно з Міністерством охорони здоров’я.

Сьогодні університет уже має відповідну ліцензію, тож цьогоріч ми вперше провели набір студентів на бакалаврську програму «Фізична терапія та реабілітація».

— За ці п’ять років Вам довелося працювати спочатку в умовах пандемії коронавірусу, а потім — повномасштабної війни. Які рішення були найскладнішими?

— Я б умовно розділив цей період на два етапи. Під час пандемії коронавірусу в університеті ми запровадили систему дистанційної освіти. Нам вдалося налагодити цей процес і адаптувати освітню систему до нових умов.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, у нас уже був готовий механізм організації онлайн-навчання. Це значно допомогло швидко перебудувати роботу університету та забезпечити безперервність освітнього процесу.

Водночас перед нами постали нові виклики. Потрібно було організувати безпечне навчання і проживання студентів, налагодити роботу в укриттях, удосконалити онлайн-курси, а також створити індивідуальні освітні траєкторії для студентів з тимчасово окупованих територій.

Фактично нам довелося створювати своєрідний підземний освітній простір, який дозволив університету продовжувати повноцінну роботу навіть в умовах війни.

— За час Вашого ректорства університет суттєво розширив освітні можливості. Як змінився підхід до підготовки студентів і які спеціальності сьогодні мають найбільший попит?

— І викладачі, і студенти пройшли складний етап адаптації до навчання в умовах повітряних тривог та блекаутів. Це вимагало не лише впровадження нових технологій, а й посилення практичної підготовки до різних безпекових ситуацій. Ми відпрацьовуємо алгоритми дій у разі можливого удару по університету, замінування та інших надзвичайних ситуацій.

Під час однієї із зустрічей зі студентами я запропонував низку ректорських ініціатив, зокрема щодо розширення студентської мобільності та запровадження індивідуальних графіків навчання. Це особливо актуально для старшокурсників, які вже працюють і мають поєднувати роботу з навчанням. Наше завдання — дати їм можливість отримувати якісну освіту, не втрачаючи через це роботу чи інші важливі можливості.

Війна також суттєво вплинула на вибір майбутньої професії. Сьогодні найбільший попит мають психологічні та реабілітаційні спеціальності, а також педагогічні напрями. Держава підтримує ці професії, зокрема можливістю безкоштовного навчання та отримання стипендій.

Одним із найбільших викликів для вступної кампанії залишається відтік молоді за кордон через війну. Це проблема не лише нашого університету, а й усієї системи вищої освіти України.

— Одним із найамбітніших проєктів став коледж «Альма-матер Плюс». Як виникла ідея створити новий заклад освіти саме під час війни?

— Насправді ця ідея виникла ще до початку повномасштабної війни. Створення коледжу було одним із пунктів моєї ректорської програми, з якою я балотувався на посаду у 2021 році. Тоді колектив підтримав цю програму.

Звичайно, на той момент ми навіть не могли уявити, що попереду буде повномасштабне вторгнення, закриття шкіл та інші виклики для освітньої системи. Але попри всі обставини нам вдалося реалізувати цей проєкт.

— Які можливості коледж відкриває для молоді Кіровоградщини?

— Насамперед це можливість вступити без проходження НМТ, що в умовах війни значно зменшує стрес для абітурієнтів. Зарахування відбувається за результатами співбесіди.

Ще одна важлива перевага — можливість користуватися матеріально-технічною базою університету.

Студенти коледжу навчаються у середовищі університету, а заняття для них проводять його науковці, професори та доценти.

Навчання в коледжі також дає можливість поступово адаптуватися до університетського формату та підготуватися до подальшого здобуття вищої освіти.

Після завершення коледжу випускники можуть вступити одразу на другий або третій курс університету. Це дозволяє скоротити загальний термін навчання та заощадити кошти.

Крім того, випускник отримує одразу два документи про освіту — свідоцтво про повну загальну середню освіту та диплом фахового молодшого бакалавра за однією із шести актуальних спеціальностей.

— Коледж став фактично новою точкою входу до університетської освіти. Чи виправдалися Ваші очікування від першого року його роботи?

— Коледж «Альма-матер Плюс» став єдиним освітнім закладом, відкритим в Україні під час повномасштабної війни. Для його створення ми використали заощаджені кошти університету.

У перший рік роботи нам вдалося набрати 100 абітурієнтів. Вважаю це хорошим результатом. Коледж користується популярністю серед батьків та молоді й загалом перевершив наші початкові очікування та прогнози.

Цьогоріч ми плануємо розширити перелік спеціальностей. Зокрема, відкриваємо напрям «Фізична культура та спорт», за яким випускники зможуть здобути тренерську кваліфікацію.

— Яким Ви бачите Центральноукраїнський державний університет через наступні п’ять років? Чи є мрія, яку ще не вдалося реалізувати?

— Я б визначив п’ять основних напрямів розвитку.

Перший — посилення присутності університету в європейському та міжнародному освітньому просторі, активніше залучення грантових можливостей та підвищення позицій закладу в цьому напрямі. До речі, ми єдиний університет у регіоні, який виконав відповідну урядову постанову та перейшов на міжнародні стандарти. Ми впорядкували всі напрями діяльності відповідно до її вимог, а наші дипломи визнаються в країнах Європи без додаткового підтвердження.

Другий напрям — відкриття нових спеціальностей, які користуватимуться попитом серед молоді та відповідатимуть сучасним потребам.

Третій — створення при університеті регіонального освітньо-реабілітаційного комплексу як відповіді на виклики війни. У нас є необхідний потенціал для реалізації такого проєкту. Я бачу його як масштабний комплекс, що поєднає освітню, наукову та медичну складові.

Четвертий напрям — подальший розвиток коледжу «Альма-матер Плюс» та розширення переліку спеціальностей.

І п’ятий — моя особиста мрія. Через п’ять років я хочу бачити Університет Винниченка потужним регіональним лідером у сфері освіти, науки, інтелектуального та мистецького розвитку. Звичайно, для цього потрібно ще багато зробити та над чим працювати, але я бачу університет саме таким.

— Сьогодні багато говорять про відкриття в університеті першої медичної спеціальності. Наскільки це знакова подія для університету?

— Почну з того, що медична освіта є і в мене. Я закінчив Куп’янське медичне училище за спеціальністю «Лікувальна справа — фельдшер». Працював на швидкій допомозі, проходив строкову військову службу, де також частково виконував обов’язки медичного працівника. Крім того, особисто займався реабілітаційним напрямом, тому ця тема для мене особливо близька.

Пізніше я здобув юридичну освіту та сформував власну наукову школу — «Адміністративно-правовий механізм формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю». Під моїм науковим керівництвом захистили дисертації понад 15 кандидатів і докторів наук, які досліджували питання захисту прав людей з інвалідністю.

Тому після початку повномасштабної війни, коли потреба в якісній реабілітаційній допомозі різко зросла, я ініціював роботу над відкриттям цієї спеціальності в університеті.

В умовах війни це справді знакова подія для нашого закладу. Військовослужбовці та їхні родини потребують комплексної реабілітаційної допомоги, а отже, суспільству потрібні кваліфіковані фахівці, які зможуть її забезпечити.

— Існує думка, що дитину краще відправити навчатися якомога далі від рідного міста чи обласного центру. Як Ви можете прокоментувати цей стереотип?

— У коледжі «Альма-матер Плюс» ми створюємо умови, щоб молодь могла отримувати якісну освіту, не виїжджаючи далеко від дому. Студентам забезпечується житло, а після завершення навчання вони отримують два документи — свідоцтво про повну загальну середню освіту та диплом фахового молодшого бакалавра.

Університет також реалізує проєкт «Хочу тут навчатися». Адже твердження, що десь далеко обов’язково буде краще, — це радше стереотип. Ми можемо запропонувати сучасну освіту, а сам університет входить до сотні найкращих закладів вищої освіти України.

До нас, навпаки, приїжджають студенти з різних регіонів — Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей, а також із західних регіонів України.

Я б порадив батькам і майбутнім студентам звертати увагу не лише на масштаб університету. У більш компактному закладі часто можна отримати більш індивідуальний підхід. Куратори знають своїх студентів, підтримують зв’язок із батьками, розуміють, де проживає молода людина, які проблеми може мати та чому, наприклад, пропустила заняття. Така увага особливо важлива в нинішніх умовах.

— І наостанок: що б Ви порадили абітурієнтам, які цього року планують вступати до університетів? Які головні рекомендації від ректора Соболя для молоді, яка хоче здобути вищу освіту?

— Перше — уважно обирайте спеціальність. Потрібно заздалегідь ознайомитися з тим, які саме знання та навички ви здобудете під час навчання і де зможете застосувати їх після отримання диплома.

Друге — враховуйте безпеку. В умовах війни це один із ключових критеріїв при виборі місця навчання.

Третє — звертайте увагу на історію та репутацію університету. Важливо обирати заклад, який має напрацьовані традиції та довіру суспільства.

Четверте — студентське життя. Університет — це не лише лекції та іспити, а й спілкування, розвиток, нові знайомства, можливість реалізовувати власні ініціативи.

І п’яте — обирайте університет, який розвивається та має перспективу. Особливо зараз, коли система вищої освіти змінюється через війну та процеси об’єднання закладів.

Із приємністю можу сказати, що Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка є одним із таких закладів. Ми продовжуємо розвиватися, відкривати нові можливості для студентів і дивитися в майбутнє, незважаючи на всі виклики.