Окружний адміністративний суд міста Києва, відмовив групі народних депутатів та Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг в позові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання незаконною та скасування постанови №1513 “Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік”.
Як відомо, цією постановою на основі формули “Роттердам+” було затверджено на 2018 рік прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії (ОРЦ) на рівні 1561,99 грн. за 1 МВтгод (без ПДВ) з розбивкою на квартали: I квартал – 1495,46 грн. за 1 МВтгод (без ПДВ); II квартал – 1586,69 грн. за 1 МВтгод (без ПДВ); III квартал – 1586,69 грн. за 1 МВтгод (без ПДВ); IV квартал – 1586,69 грн. за 1 МВтгод (без ПДВ).
Свої вимоги позивачі обґрунтовувала тим, що оскаржувану постанову прийнято безпідставно та з порушенням вимог законодавства. Зокрема, наголошуючи на порушенні НКРЕКП вимог п. 5.1 Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, яким встановлено, що НКРЕКП затверджує ОРЦ на розрахунковий рік не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду. Суд дійшов висновку, що затвердження ОРЦ на 2018 рік в такий термін було неможливим через відсутність кворуму в Регуляторі.
Цікаво, що відсутність кворуму виникла через несподівану “хворобу” екс-члена НКРЕКП Бориса Циганенко, який раніше очолював компанію Костянтина Григоришина “Енерджі Консалтинг”. Кворум був відновлений лише 23 грудня 2017 року, після того як Верховна Рада дозволила президенту Порошенко призначати тимчасових членів НКРЕКП. Тож, присутність в переліку позивачів народного депутата Сергія Лещенка, якого називають наближеним до Григоришина, виглядає логічним. В опального олігарха вже давно складні стосунки з НКРЕКП – протягом 2018 року всі кошти, що отримувало підконтрольне Григоришину ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” (ЛЕО), утримувались на користь ДП “Енергоринок” для сплати боргів за електроенергію. Лише в жовтні минулого року Регулятор зняв ЛЕО з так званого нульового алгоритму під зобов’язання вчасно платити за електроенергію.
Не переконали суд і доводи позивачів, що в основу розрахунків НКРЕКП закладає помилкову інформацію ДП “Держвуглепостач”, а не міжнародних агенцій Argus cif ARA та IHS McCloskey NW Europe Steam Coal. Як зазначено в судовому рішенні, Порядком не визначено, що НКРЕКП має використовувати інформацію саме Argus та IHS McCloskey. Суд погодився з позицією Регулятора, що при визначенні індикативної ціни вугілля НКРЕКП може використовуватися інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті ДП “Держвуглепостач”, яка відображає динаміку ринку енергетичного вугілля, у тому числі індекси АРІ ІІ на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен.
Найцікавіше те, що суд встановив, що затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, а тому, правомірність визначення її показників є “формою втручання в такі повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (дана позиція також була підтверджена рішенням Вищого адміністративного суду України у справі №826/16833/16)”. Це дуже збігається з минулорічними висновками аудиту НКРЕКП експертами Секретаріату Європейського енергетичного співтовариства, які застерегли органи влади від “політичного втручання в незалежність НКРЕКП та автономне прийняття нею рішень”.
Це не перше рішення судових органів на користь НКРЕКП в баталіях довкола “Роттердам+”. Ще в березні 2017 р. Вищий адміністративний суд України відмовив в задоволенні касаційної скарги Української асоціації виробників феросплавів та електрометалургійної продукції (УкрФА) і Нікопольського заводу феросплавів, визнавши законною постанову Національної комісії з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг про встановлення єдиних роздрібних тарифів на електроенергію в 2016 році. Як і ОРЦ на 2018 рік, оскаржувані тарифи розраховувалися за методологією, введеною постановою НКРЕКП “Про затвердження порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії”, відому як “Роттердам+”.
Тоді Регулятору опонувала група “Приват” Ігоря Коломойського, що контролює Нікопольський і Запорізький заводи феросплавів, на які припадає близько 90% українського виробництва феросплавів. В собівартості феросплавів ціна електроенергії займає до 50%. Ігор Коломойський має давню історію протистояння з державою з приводу тарифів на електроенергію для феросплавного бізнесу. В грудні 2012 року Запорізький завод феросплавів навіть зупиняв виробництво через відмову ради “Енергоринку” надати пільговий тариф на електроенергію. ЗЗФ відновив виробництво 1 березня 2013 року після підписання меморандуму про взаєморозуміння між КМУ і феросплавними заводами, який дозволив закуповувати електроенергію за пільговим тарифом.
Останнім часом галузева асоціація феросплавних заводів УкрФа втратила роль головного публічного адвоката інтересів промислових споживачів електроенергії. Протягом останніх років цю нішу зайняла Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг, яку очолив екс-член НКРЕКП Андрій Герус. Втім, зусилля нових лобістів поки що важко назвати результативними.
