У Кропивницькому відійшла у вічність визволителька міста Марія Майданюк. Про це повідомили у прес-службі міської ради.
Прощання із Марією Петрівною Майданюк відбудеться у сьогодні, 12 лютого, на Далекосхідному кладовищі. Початок жалобної церемонії об 11.00.
Довідково
Марії Майданюк незадовго до окупації Кіровограда, п’ятого серпня 1941 року, виповнилося всього 15 років, дівчина перед війною закінчила лише восьмий клас школи на своїй рідній Новомиколаївці. А наступного року вже була членом підпільно-диверсійної групи, що входила до складу партизанського загону імені Ворошилова, яким командував Семен Долженко.
Коли наприкінці грудня 1943 року партизанський загін імені Ворошилова зустрівся з підрозділами Червоної армії Другого Українського фронту, всіх боєздатних партизанів призвали до війська. Серед них була й Марія Майданюк, якій довелося у складі 252-ї стрілецької дивізії визволяти не лише нашу область, а й Кіровоград, де вона через сильну застуду потрапила до госпіталю. Одужавши, дівчина продовжила службу телефоністкою в окремому батальйоні зв’язку 299-ї Харківської стрілецької дивізії. У її складі пройшла воєнними дорогами рештою України, Молдавією, Румунією, Угорщиною, де була поранена, а закінчилася для неї війна в Австрії – поблизу Відня. Двадцятого травня 1945 року рядову Марію Майданюк було демобілізовано з війська. Її нагороджено багатьма державними нагородами й відзнаками. Серед них – ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, “За мужність” 3-го ступеня, княгині Ольги 3-го ступеня, медаль “За відвагу”, пам’ятний знак “Партизан України”, відзнаки виконавчого комітету Кіровоградської міської ради “За заслуги” І та ІІ ступенів.
Після війни Марія Петрівна закінчила Київський інститут народного господарства. Працювала економістом-інженером на кіровоградському ремонтно-механічному заводі ім. В. Таратути й вийшла на пенсію з трудовим стажем у 50 років. Була головою міського ветеранського клубу “Патріот” і членом ради міського ветеранського клубу “Ветеран”, головою комітету колишніх підпільників та партизанів Кіровоградської міської організації ветеранів України, вела активну громадську діяльність, зустрічаючись, передусім, зі школярами і студентами, розповідаючи їм про свою буремну молодість та незліченні жертви, ціною яких вдалося перемогти могутнього й жорстокого ворога.
