Аналітика / Блоги

Олександр Крившенко: “Вірю, що Кропивницький стане дійсно зразковим обласним центром”

Незважаючи на активну громадську діяльність, Олександра Крившенка не можна назвати публічною людиною – бодай хоч одне з ним інтерв’ю важко знайти на просторах Інтернету.

Ми вирішили змінити цю традицію і поспілкувалися з паном Олександром.

«Олександре Геннадійовичу, Ви – вже офіційно кандидат у депутати Кіровоградської обласної ради та міської ради Кропивницького від ВО «Батьківщина». Займаєтеся бізнесом, відомі своєю волонтерською діяльністю, але у попередній канденції до лав депутатського корпусу не входили. Як давно прийняли для себе рішення балотуватися, і з чим воно пов’язане?»

«Все вірно, я дійсно йду на вибори від політичної сили ВО «Батьківщина», у команді якої перебуваю вже досить тривалий час. Але керуюся думкою, що «високій політиці» не місце в органах місцевого самоврядування (приміром, у міській / обласній раді), куди я балотуюся. Депутат ради місцевого рівня, передусім, – це висуванець від громади, яка його делегувала представляти колективні інтереси й вирішувати наболілі питання. Всі попередні п’ять років я безперервно працював на теренах мікрорайонів міста Кропивницький – в Некрасівці, Авіамістечку, Новомиколаївці. До речі, в районі Новомиколаївки, я проживаю зі своєю сім’єю. Відсутність депутатського мандату не завадила мені зробити багато корисних речей для розвитку цієї частини міста. Я постійно перебуваю у діалозі з місцевими жителями, тому знаю всю наявну проблематику. Є вагомі проблеми, котрі можливо вирішити лише будучи депутатом. Статус «громадського діяча», «активіста», «небайдужого мешканця» цього не передбачає. Тому рішення балотуватись у міську раду визріло органічно й зумовлене об’єктивною реальністю. Наприклад, власними зусиллями неможливо сприяти вирішенню питання асфальтування того чи іншого відрізку дороги, хоча останній знаходиться у критичному стані та потребує негайного ремонту. Для цього потрібні депутатські повноваження. Статус депутата дає можливість актуалізувати подібні проблеми та сприяти їх вирішенню на рівні роботи у міській раді».

«На жаль, подекуди депутати забувають про своїх виборців і про території, які їм ввірені, й «прокидаються» лише напередодні нових виборів. Внаслідок цього багато людей ставлять під сумнів ефективність подальшої роботи кандидатів і розчаровуються у депутатстві як у формі представлення їх інтересів. Чи є у Вас конкретний план дій, який Ви презентуєте виборцям?»

«Безумовно, я маю пакет напрацювань – із повним і максимально вичерпним алгоритмом дій, що сприятимуть суттєвому розвитку мікрорайонів нашого міста. Не буду перелічувати всі пункти своєї Програми, скажу лише, що повністю гарантую якісну комунікацію між громадою і депутатом та лобіювання виключно інтересів людей. А щодо зневіри – можливо, так, це має місце. Втім ще раз зауважу, що, не будучи депутатом, я системно працював на благо нашого міста і є абсолютно відкритим до спілкування з громадою. Маю відповідні досвід, знання та вміння, які стануть у нагоді при вирішенні нагальних проблем людей і мікрорайонів, де вони проживають. Тільки РАЗОМ ми зробимо життя у нашому місті максимально комфортним. А невтішним стереотипам і скептичним розмірковуванням будуть протиставлені зрештою конкретні СПРАВИ та РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ».

«Не виключено, що у розпал виборчої кампанії Ваші опоненти можуть застосовувати не зовсім етичні методи з метою Вас дискредитувати й «очорнити». Готові до цього?»

«Однією з головних проблем сьогодення є дезінформація, з якою надзвичайно складно боротися. Безумовно, це неприємно, але потрібно розуміти наступне: якщо люди вдаються до подібних методів, їм є що втрачати, і вони готові на все, аби стати депутатом і вирішувати у міській / обласній раді власні питання. Про громаду тут взагалі не йдеться. Ми всі це розуміємо. Але у своєму житті я звик працювати і не гаяти час на з’ясування стосунків з нечесними людьми. Як кажуть у народі, «нам своє робити». Тим паче, роботи дійсно вдосталь. І ніхто її, окрім нас, не виконає».

«Олександре Геннадійовичу, Ви – бізнесмен. Не секрет, що за останні роки велика кількість підприємців виїхала за кордон. У Вас не виникали наміри покинути країну?»

Ніколи. Навіть тоді, коли були важкі часи для бізнесу (зараз вони також не найлегші), я розумів, що з будь-якої ситуації є вихід. Я інженер за фахом і будівельник по життю. Впевнений: яких зусиль ти докладеш щодо зведення власної оселі, побудови своєї сім’ї, свого життя, своєї країни – такий результат і отримаєш. Потрібно наполегливо й чесно працювати за будь-яких умов, а шукати кращої долі за кордоном – не для мене. Прагну, щоб я і мої діти жили гідно в рідній державі, в рідному місті та розбудовували його».

«Ви постійно допомагаєте Українській Добровольчій Армії, свого часу ініціювали будівництво кафедрального собору в Кропивницькому, не залишаєте поза увагою людей похилого віку, надаєте допомогу хворим дітям тощо. Тим не менш, Ваше прізвище нечасто можна побачити в заголовках новин місцевих ЗМІ. Чому так?»

 Скажу відверто: ніколи над цим не замислювався. Та й взагалі, вважаю недоцільним хизуватися тим, що комусь допоміг. Адже допомога має бути щирою, а не задля піару чи впізнаваності. Інакше це вже щось інше. Мій принцип – «найгучномовніше говорять справи».

«В сучасній політиці активно використовується теза про «молодих» і «старих» політиків. До якої когорти Ви можете віднести себе?»

«Почнемо з того, що я взагалі не вважаю себе політиком у традиційному розумінні та не є ним на даний момент. На моє глибоке переконання, на місцевому рівні політик – це людина, яка, передусім, є представником інтересів територіальної громади, відстоює її інтереси, лобіює питання зведення інфраструктурних об’єктів, ремонту житлового фонду і т. ін. Обранець повинен бути ефективним менеджером і, безумовно, мати відповідні знання та компетентності.

Для того, щоб дійсно стати ефективним представником громади, потрібно не займатися «високою» політикою, а постійно працювати над вирішенням існуючих актуальних проблем».

«Ви щойно вжили слово «менеджер». Як сталося, що у досить молодому віці Ви стали управлінцем?»

«Я з простої родини, народився і все життя прожив у мікрорайоні Новомиколаївка тоді ще міста Кіровоград. Гадаю, не потрібно довго розповідати про 90-ті та початок 2000-х – у ті роки було важко всім. Саме в цей час я навчався в університеті, але у зв’язку зі складною економічною ситуацією в країні та фінансовими труднощами в сім’ї, поєднував здобуття вищої технічної освіти з роботою. Займався тим, до чого були тяга й здібності. У період занепаду безлічі державних підприємств нам вдалося налагодити своє виробництво. Це була командна робота без вихідних, фактично ми працювали по 14-15 годин на добу».

«Які завдання ставите перед собою на найближчі роки?»

«Я – людина-практик, і забігати наперед не люблю. Скажу так: прагну реалізувати всі ініціативи та плани, спрямовані на покращення рівня благоустрою в нашому місті. Все це ретельно викладено у моїй передвиборчій програмі. Я вірю, що Кропивницький може стати дійсно зразковим обласним центром. Це місто дало мені все: тут моя родина, робота – те, що є найдорожчим і найціннішим. Тому дуже хочеться, аби життя у ньому було якісним та комфортним. Я знаю, як цього досягти, і так обов’язково буде!»

Показати більше

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *