Міський портал новин Кропивницького

«Власники  землі» в темну…

350

 

Отримати землю у власність має право кожний громадянин України. Але за бортом земельної справи практично залишили майже всіх мешканців міст. Про положення цього закону згадали нещодавно, але тихенько і гучно і красномовно з розведенням рук почали доводити, що вільної землі немає. І все ж з великою помпою потроху почали виділяти землю учасникам АТО. Та не всюди однаково і не всюди порівну. В межах міст по кілька соток, а в сільській місцевості по пару гектар з так званих земель резерву. Але і резерв був прихоплений своїми, і тоді почали вигадувати ноу-хау.

Соколівське  ноу-хау цікаве тим, що учасникам АТО тихенько виділили земельні ділянки не з земель резерву, а з земель гірничого відводу сусіднього гранітного кар’єру. І зробили це так тихо, що сусіднє з селом підприємство навіть ні про що не здогадувалося. Хто був автором такої ідеї теж можна лише здогадуватися, але з часом все таємне стає явним. Несподівано виник, як з під землі, «добрий дядя» на прізвище Цатурян, який почав оформляти і оплачувати оформлення одинадцяти земельних ділянок воїнам АТО. На перший погляд  ніби дуже шляхетно, але тільки на перший погляд. Бо за кулісами подій оформлювана земля повинна була перейти до його загребущих рук. А дехто з її нових «власників» ні про цю землю, ні про її знаходження нічого не знав. Аргументом переконання для нових «власників» був,  як в більшості випадків «золотий тілець». Звичайно, що знайшлися такі (а можливо їх просто для цього розшукали), що за пару підписів згодні були заробити кілька тисяч гривен.  Кому з невміх треба обробляти землю, коли за душею ні гроша, або яке там «ранчо» на двох гектарах землі?

Але не все так просто. Після розголосу та судових позовів руками дотягнутися до землі гірничого відведення не так просто. Всі чули, і навіть бачили по телебаченню  про наїзд на Держкадастр згаданого пана Цатуряна, який повинен був оформити згадані вище одинадцять ділянок «ласої землі». Так от незадача в умовах судових позовів та розглядів оформляти нічого не можна… Тож відповідач у судах Держкадастр цього і не робив, і тягнув час не зрозуміло на чию користь: на свою, чи того «зазігача на землю». Спочатку була неявка відповідача на судове засідання. А потім його вимога до суду закрити справу на тій підставі, що користувач гірничого відводу, де ті були  ділянки, де ще не велося виробництво щось не оформив. Але  ж виробник мав ліцензію на розробку надр, а не на обробку сільгоспугідь! Та як там не було, а на землі гранітного кар’єру з’явився 30 квітня 2018 року з технікою «пахар і жнець» Цатурян. От і маєш, що коли на руках нічого не маєш (тобто документів на власність чи оренду землі), але все одно загарбницьки лізеш її обробляти. Обробника зустріли і з’ясували, що це просто нахабний наїзд на чуже!  На чужому і засіявся, щоб зібрати врожай…

І ще дуже цікава деталь з’ясувалася стосовно розгляду у Господарському суді Кіровоградської області. На судові засідання замість учасники АТО за окремим доручення третьої сторони приходив їх представник.. А доручення, що він пред’являв було засвідчене не нотаріусом, а у  сільській ради. Все було б нічого, якби тою сільрадою була згадана вище Соколівська, що сусідствує з гранітним кар’єром. Так нє, цією сільрадою що видавала доручення була  Бережинська, яка навіть немає з Соколівською навіть спільної межі.. А потім виявилося не тільки це, а те що згадана сільрада ніяких доручень не завіряла! Ну суцільна афера, чи якесь «вірменське кіно у степах України». Є виявляється над чим працювати правоохоронцям, бо в Україні рейдерському роду нема переводу…

Прикро, що в  цю погану історію затягнули в ролі «власників землі» у темну учасників АТО, яким за захист рідної землі велика повага від суспільства. А тут на питанні землі, здається, сам біс приплутав. На жаль, історія з цими ділянками землі ще не добігає кінця. А про щасливий кінець для жодної сторони конфлікту поки що немає мови. Останнє слово за судами, яких не торкнулися вдалі реформи. А загалом темна історія… А як хочеться правової держави, справедливості та господарювати без ексцесів та конфліктів. Бо так повинно бути.

 

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

%d блогерам подобається це: