Міський портал новин Кропивницького

’МОДЕРН’’ ЗАПАЛЮЄ ВОГНІ

125

 

(Маловідомі сторінки історії Кропивницького)
У дворі знаменитого оперного театру Одеси з середини ХІХ століття діяв готель-ресторан ‘’Північний’’.У ньому бували М. Садовський, М. Заньковецька, С. Крушельницька, П. Чайковський, А. Чехов. В. Маяковський читав тут полум’яні: ‘’товаришу москаль, на Україну жартів не скаль’’, показувала небачене у Європі мистецтво пластичного танцю американська босонога танцівниця Айседора Дункан. На початку 1901 року при ресторані розгорнувся театр-вар’єте або кафе-шантан (див.світлину). Закладу довелося витримати конкуренцію популярного ‘’Гранд-Отелю’’. За оцінкою мистецьких журналів ‘’Дивертисмент’’ і ‘’Театр-вар’єте’’, ”кращим шантаном Одеси став ‘’Північний’’, він високо тримає свій прапор мистецтва та наживає величезні гроші…Важко знайти шантан, у якому були б настільки вдало підібрані номери, він має чудовий інтер’єр, блискучу програму, бездоганну кухню’’. Шантан славився популярними у той час в Одесі так званими ‘’босяцькими’’ естрадними піснями, запальними куплетами у виконанні улюбленців публіки Станіслава Сарматова, Лазаря Вайсбейна (Леонід Утьосов).
Кандидат мистецтвознавства, доцент Херсонського державного університету Сергій Думасенко дослідив історію ‘’Північного’’, інших розважальних закладів Одеси та інших міст України. Вона пов’язана з прізвищем організатора кооперативного руху мецената Миколи Левитського, прозваного ‘’артільним батьком’’. Діяльність Миколи Васильовича обмежують створенням лиш селянських кооперативів. Це не зовсім так. Якраз сільські артілі себе не виправдали, бо селяни звикли працювати одноосібно, колективну працю не сприймали. Левитський переніс задум на створення ремісничо-промислових, торгівельних, розважальних та інших кооперативів. Він об’єднав групу пайовиків у артіль, вона орендувала готель з рестораном і розпочала роботу. ‘’За десять років ‘’Північний’’ бачив усе найкраще, що з’явилося у царині мистецтва вар’єте обох півкуль’’, – відзначала преса.
‘’Північному’’ стало тісно в ‘’Одесі-мамі’’, власники розширювали кордони прибуткового бізнесу, створюючи філії ресторанів та кафе-шантанів у містах губернії. Вибір випав на Єлисаветград. І зовсім не випадково. З 1888 року у місті жив Микола Левитський, служив адвокатом, був присяжним повіреним при окружному суді. Микола Васильович мав зв’язки з місцевою ліберально налаштованою інтелігенцією. Ними були, насамперед, викладач кавалерійської школи, ‘’перший український діяч міста’’ офіцер Микола Федоровський, сімейний лікар Тобілевичів і Тарковських Панас Михалевич, міський землемір Павло Рябков, архітектор Яків Паученко. Вони підтримали ідею Миколи Васильовича збудувати і відкрити у місті готель з вар’єте. Фінансування взяли на себе. Проект замовили Якову Паученку. Він мав досвід проектування будинків лікаря Васенберга, купця Соловйова, фотографа Харлаба, лікарні Червоного Хреста ім. святої Ганни, Міжнародного кредитного банку. (Всі названі споруди збереглися до наших днів і є окрасою міста). П. Рябков визначив ділянку землі на перетині вулиць В. Перспективної та Верхньої Донської (тепер Архітектора Якова Паученка). Минуло зовсім небагато часу і готель ‘’Північний’’ (назву взяли одеську) став улюбленим місцем розваг вищої міської знаті. І хоч у місті працювали класні готелі ‘’Гранд-Отель’’(теж назва одеська), ‘’Петербурзький’’, ‘’Європейський’’ – вони опинилися у тіні ‘’Північного’’, поступаючись йому не тільки за рівнем кулінарних послуг і концертних програм. Відвідувачів також приваблювала зовнішня архітектура та внутрішнє оздоблення у стилі ‘’Модерн’’, який давно увійшов у моду в Європі. Архітектор-художник Яків Паученко був першим фахівцем, хто запровадив новий стиль у місті на Інгулі. Основними елементами стилю є використання символів, вигнутих і хвилястих ліній, стилізованих квітів. Паученко доповнив стиль власними елементами: колонами -‘’бочками’’ та банями-куполами, а також гранчастими металевими і цегляним шпилями. Вони стали своєрідними вензелями-візитівками майстра.
Успіх та неочікувані прибутки ще більше надали наснаги власникам готелю-ресторану. Вони вирішили розвернутися ‘’на широку ногу’’: відкрити у Єлисаветграді ресторан-вар’єте. Такого провінція ще не знала: на початок ХХ століття подібні закладі на території України були лише у Києві, Харкові, Катеринославі (Дніпро) та Одесі. Яків Паученко запропонував назвати його ‘’Модерном’’. Адже будівля була виконана у чисто модерному стилі. Перед ‘’Модерном’’ встановили оригінальний ‘’римський’’ фонтан, що мав особливості: невисокий струмінь води, дві чаші одна над одною і скульптуру жінки на тему води (світлина).
Новий заклад існував порівняно недовго: світова війна, за нею соціалістична революція, пролетарська експропріація буржуазії. ‘’Гегемон’’ у 1922 році пограбував будинок М. Левитського, влада чомусь знищила ресторан ‘’Північний’’ з ‘’Модерном’’. На їх місці довгі роки існував невеликий сквер, на початку 1960-х там збудували ресторан ‘’Відпочинок’’ (перейменований на ‘’Юність’’, тепер це ‘’Варенична’’). Не лишилося сліду й від ‘’Модерну’’. Сьогодні навіть місце розташування береться під сумнів. У газеті ‘’Голос Юга’’ за 1911 рік ним з невідомих міркувань названо ‘’міський бульвар’’. Але посилатися на видання не варто. Адже у ті часи, через відсутність наскрізної нумерації будинків, адреси об’єктів вказувалася за навідними: поблизу банку, навпроти суду тощо. Визначення, звичайно, довільні. Приклад реклами у газеті ”ГЮ”: ‘’Їдальня у центрі міста, на перетині вулиць Великої та Петрівської, навпроти готелю ‘’Петербурзький’’, поблизу міського бульвару’’. Вказаний будинок розташований на розі вулиць Шевченка та Перспективної. До ‘’міського бульвару’’, тобто сучасної площі Героїв Небесної сотні – цілий квартал. Але бульвар служив основною прикметою для визначення їдальні.
Розважальні заклади, так само як і об’єкти адміністративного, соціального, культ-освітнього, релігійного значення складали повноцінну історію міста, виривати сторінки з якої не годиться. Без неї вона втратить свій яскравий колорит, який відрізняє місто на Інгулі від інших.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

%d блогерам подобається це: