Міський портал новин Кропивницького

ВЕСЕЛІ МЕЛОДІЇ ВОДОГРАЇВ

190

 

З давніх часів одним з важливих елементів благоустрою міста вважалися фонтани із застосуванням води. В Україні одним з перших був встановлений фонтан у Києві на Царській площі (тепер Європейська) у 1843 році за проектом архітектора О. Шиле. Його збудовано власним коштом Київського цивільного губернатора Івана Фундуклія, тому й називався Фундукліївським або Іваном. Фонтан був не лише окрасою міста – чисту і смачну воду люди використовували для пиття та приготування їжі, а також поїли нею домашніх тварин. З іменем губернатора – благодійника пов’язане будівництво першого водограю і у нашому місті. Батько Івана Фундуклія, за походженням грек, у 1818 – 1819 роках був міським головою Єлисаветграда. Полишаючи рідне місто у зв’язку з призначенням губернатором, він передав місцевій громаді наділ землі, що був його власністю у центрі міста. Тут 1860 року облаштували Міський бульвар (тепер площа Героїв Майдану). У одному з павільйонів відкрили літній розважальний клуб, у іншому – буфет. Між ними встановили оригінальний у архітектурному виконанні фонтан з розкішним декором і струменями води, які розвіювалися у різні боки і догори. Навколо підніжжя бетонної скульптури влаштували басейн, наповнений водою.
У дорадянський період у місті було ще кілька цікавих фонтанів, що милували око жителів. Це, насамперед, красивий водограй, прикрашений художніми архітектурними виробами, розташований на просторій площі біля лікарні Червоного Хреста імені святої Ганни. Медичний заклад, як і прилегла територія, були збудовані за власні кошти місцевої дворянки – благодійниці Ганни Дмитрян. У дворі лікарні діяв ще один фонтан, доставляючи насолоду хворим, які полюбляли посидіти біля нього. Струмені стрімких водоспадів різної форми були обладнані на залізничному вокзалі, на Ковалівському бульварі (тепер однойменний парк), біля суду на Сінній площі та деяких готелів.
У роки громадянської та радянсько – німецької воєн (1918-1922, 1941 -1945) багато фонтанів та водоспадів було зруйновано і зіпсовано. Періодом відродження старих і будівництва нових фонтанів стали 50-і роки минулого століття, коли був затверджений перспективний план архітектурного розвитку міста. Саме тоді було реконструйовано центральну площу міста, оновлено і розширено парк культури і відпочинку ім. Леніна (Ковалівський), колишню Сінну площу. На території, що належала Успенському собору, спорудили будівлю обкому компартії (тепер міської ради), облаштували просторий сквер і встановили на ньому пам’ятник Б. Хмельницькому (у 1995-му новий на вулиці Преображенській) та фонтани. Цікаві водограї були на території обласної сільськогосподарської виставки (поблизу телевежі) та іподрому (Колгоспний ринок). Варто відзначити оригінальну архітектурну забудову так званого Авіамістечка на Миколаївці, де було встановлено кілька пам’ятників із залізобетону та фонтан, а також невеликий затишний сквер на вулиці Перспективній, де у дорадянські роки був ресторан «Модерн», тепер«Юність».
З названих фонтанів на кінець 1990-х років практично лишився лише на центральній площі та й він у дуже викривленому вигляді. Самобутній водоспадний каскад – гордість і окраса міста, улюблене місце відпочинку і розваг кіровоградців та гостей, затишний сад з фруктовими та декоративними і екзотичними деревами і кущами біля каскаду, повністю знищили, збудувавши на його місці будівлю обласної прокуратури з каплицею, а пізніше незрозумілого призначення багатоповерхівку, яку у народі прозвали Пізанською вежею за її ілюзорне падіння..
Останнім часом почали встановлювати фонтани у громадських місцях та біля новобудов у так званих «спальних районах», біля готелю ‘’Турист’’, на Ковалівці. Щоправда, нові фонтани наповнюються «технічною» водою, та й та не завжди подається, фонтани більшу частину року не виконують призначених їм функцій. Та все ж краще пустирів та сміттєзвалищ.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

%d блогерам подобається це: