Міський портал новин Кропивницького

У ГОСТІ ДО МАЦІЄВИЧА, ФУНДУКЛІЯ ТА ІНШИХ

123

 

Минулої суботи  Українська геральдична колегія, очолювана Анатолієм Авдєєвим, провела черговий свій зліт, за участі гостей з інших міст  України. Захід розпочався засіданням у музеї – садибі Марка Кропивницького,  і мав продовження у Олександрівському районному краєзнавчому.

На береги Тясмину я їхав з особливим хвилюванням. Ще далекого 1982 року краєзнавчі стежки привели мене в Олександрівку, де, за скупими даними щойно виданого 6 тому УРЕ, народився ”вітчизняний морський інженер та пілот” Лев Макарович Мацієвич. Усього 12 рядків куцого енциклопедійного стовпчика. Почалися довгі пошуки у бібліотеках Одеси, Києва, Москви. Зрештою, ті стежини привели до бібліотеки Академії наук України (тепер це Національна ім. Вернадського). Там виявив збірник ”Пам’яті Льва Мацієвича” з його біографією, спогадами друзів, газетними публікаціями. Видано книжку у С.-Петербурзі 1912 року. З цілком зрозумілих причин у радянські часи особа офіцера царської армії, ”морського інженера і пілота” мало кого цікавила. А ще, як виявилося згодом, Левко був палким патріотом України, спілкувався з передовою частиною української інтелігенції, у тому числі з Кропивницьким, братами Тобілевичами. Ще страшніше, Мацієвич стояв біля основ створення політичної партії, яку очолив потім Володимир Винниченко, стало зрозумілим – результатам моїх довгих пошуків не буде місця на сторінках преси. Так воно й сталося – вдалося ”проштовхнути” лиш коротку публікацію про морського інженера, одного з перших авіаторів російської імперії Льва Мацієвича у місцевому ”Молодому комунарі”, потім геть у скороченому вигляді у інших газетах.

Минуло більше десяти років, за новими пошуками, новими подіями тема авіатора забулася. Добре, що її вже в інші часи, після 1991 року, дослідили, продовжили і розвинули, незалежно від мене, не байдужі земляки Льва Макаровича київський письменник Володимир Кобзар та олександрівський журналіст і краєзнавець Василь Білошапка. Василь Вікторович є ще й затятим геральдистом, музейником, він багато зробив, для пошуків матеріалів про Мацієвича, відкрив у будинку, де народився уславлений авіатор музейну, кімнату, добився встановлення памятника біля нього, меморіальної дошки. Дошка на честь польського письменника Міхаля Грабовського (1804-1863), дитячі роки якого минули у Олександпівці – теж його робота. Так само, як увічнення пам’яті колишнього міського голови Єлисаветграда і Києва, мецената і добротворця Івана Фундуклія, ім’я якого носить залізнична станція – теж турбота Білошапки. Він і запросив учасників зльоту геральдистів до Олександрівки, провів цікаву екскурсію музеєм, ми мали змогу оглянути пам’ятки райцентру, витоки зародження і заселення поселень теперішнього району з прадавніх часів. Побільше б таких заходів організовували наші активісти – любов до рідного краю набирала б глибшого змісту. (Світлини: пам’ятник Л. Мацієвичу роботи кропивнянського скульптора Віктора Френчка; маєток Міхая Грабовського в Олександрівці (не зберігся); пам’ятна дошка на честь І. Фундуклія на станції його імені).

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Юрій Матівос

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

%d блогерам подобається це: