Під час свого звіту про дворічну роботу на посаді міського голови вчора, 24 листопада, Андрій Райкович неодноразово наголошував, що хоча ще не все вдалося зробити з запланованого, проте задоволений роботою своєї команди, її професійністю та ефективністю. 

Серед досягнень виокремив відродження комунального транспорту – закупівлю за бюджетний кошт  нових тролейбусів та автобусів; відкриття та ремонт низки медичних закладів, зокрема, судинного та гемодіалізного центру, а також пологового будинку з функціями перинатального центру; відкриття сортувальної лінії на міському сміттєзвалищі та те, що сміття на Завадівці більше не горить на не отруює шкідливим димом атмосферу; більш злагоджену та професійну роботу депутатського корпусу; збільшення втричі  видатків з міського бюджету на соціальну сферу; зростання надходжень до міського бюджету; відновлення житлового будівництва (будинок по вулиці Жадова); ремонт доріг і таке інше.

Видання “Без купюр” поцікавився у жителів міста, як вони оцінюють роботу міського голови та над чим ще в місті треба працювати.

А ось користувачі соціальних мереж, здебільшого журналісти та громадські діячі, виявилися більш критичними – згадали міському голові про деякі невиконані передвиборчі обіцянки, як змінилися його риторика з окремих проблемних питань, знищення дерев та ін.

Так, громадський активіст Дмитро Сінченко вважає, що міський голова заслуговує на одиницю за п’ятибальною шкалою:

– Візьмемо 10 пріоритетів і оцінимо. Кожен пріоритет – півбала.
1. “Місто без корупції” – міськрада не виправляє суперечностей із законодавством у регламенті, сам регламент не виконується, земля розподіляється непрозоро, “допороги” в закупівлях за ситемою “Прозоро” встановлювати відмовились, через схему із “Білим ведмедем” з бюджету виводяться мільйони гривен, та й до всього мер, не зважаючи на конфлікт інтересів, голосує за виділення собі коханому пансіону… Тут не просто нуль, тут мінус.
2. Місто інвестицій. Тут все просто – інвестицій нема.
3. Місто новобудов. Нуль.
4. Розумне місто. Закрили кібернетико-технічний коледж. Тому мінус.
5. Комфортне місто. З’явилися світлодіодні ліхтарі – це добре, проте закуповуються вони за завищеними цінами – це мінус. Дороги асфальтуються, проте тут же розриваються для ремонтів тепломереж. Якість ремонтів сумнівна. Закупівлі здійснюються у фірм-фігурантів кримінальних справ, здійснюються непрозоро. Результати перевірок депутатської комісії так і не були озвучені. Закупили 20 автобусів – але знову ж таки – з порушеннями, непрозоро, за завищеними цінами… Мінус.
6. Здорове місто. Відкрили “Інсультний центр” – це добре. Проте якість ремонтів викликає великі питання. На підрядників, здається, також відкриті кримінальні справи. Але, не зважаючи на це, поставимо хоча б тут плюс.
Далі: велодоріжок – нуль, сміттєпереробного заводу нема, притулку для бездомних тварин нема, генплан не затверджено, хоспісу нема, площу Героїв Майдану не реконструювали, навіть конкурс провести не змогли, Набережну реконструювали лише трішки, і то зі скандалами, з міським садом все сумно… А, ще камери спостереження ніби закупили. Ну, за це ще півбала накину. Сідайте, одиниця…

Ігор Крушеніцький, журналіст:

– Мені цікавіше звіряти його передвиборчу програму із нинішнім баченням щодо опалення… Цитую обіцянку :”…розробити програму переходу житлового фонду від централізованого на автономне теплопостачання”… (листопад 2015). Листопад 2017: “Засилля «автономок» у ній (міській системі теплопостачання – І.К.) міський голова не схвалює – подобається це комусь чи ні. Вважаю що всі системи мають бути збалансованими, і що до Європи нас в іншому разі не пустять і близько…”

Інна Тільнова, журналіст:

– Я скажу крізь призьму того, що болить. Попри те, що Кропивницький займає одне з перших місць в Україні за кількістю хворих на онко, наше місто перетворюється на пустелю – на місці дерев з’являються МАФи – на комунікаціях, під вікнами будинків, біля дитячих закладів…. і хоч гопки скачи! І досі в Кропі орудує ця “Єлизавета” (підприємство, – ред.), яка калічить і так не дуже привабливе обличчя Кропивницького. А ту жменьку активістів, які прагнуть якось достукатися до міської влади, не сприймають серйозно. Наступне: пам’ятник Героям Майдану. Чому в інших містах спромоглися, а в нас і досі чухають потилицю? Наступне: автономки. Ну, про це Ігор сказав вище. Яке в нас “комфортне” місто якраз пересвідчилася під час каденції Райковича, будучи в декреті – один “комфорт” з дитячим візком що в автобусах, що на тротуарах. Окремого розділу вартий ораторський талант нашого міського голови… Але це вже не по темі.

Наталя Кривошей, журналіст:

– Я не можу заперечувати “проривів” у місті в траснпортній сфері та частково в медичній. Але не можу забути білборди Андрія Райковича під час виборчої кампанії з обіцянкою знизити тарифи… Мені завжди було цікаво, що він мав на увазі, адже більшість тарифів від нього не залежать. Найвагоміші для кишені пересічного жителя Кропивницького приймаються Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. А тарифи на вивезення сміття, пасажирські перевезення в маршрутних таксі тільки зросли, і, як на мене, по-іншому й бути не могло при нинішньому здорожчані практично всіх складових.  Я ще на початку його каденції сподіалася, що йдеться про ревізію тарифів, перевірку їх обгрунтованості, або про якісь небачені управлінські кроки з оптимізації затратної частини підприємств, яка впливає на вартість проїзду чи вивезення побутових відходів. Але жодного разу ні про що таке не йшлося ні на апаратних нарадах голови, ні в його інтерв’ю в ЗМІ, тому розумію, що обіцянка знизити тарифи з його боку була лише передвиборчим популізмом. Як і його обіцянка, озвучена в інтерв’ю колегам із газети “Україна-центр” два роки тому призначати всіх керівників комунальних закладів через відкриті конкурси.  От, що це заважає зробити, я щиро не розумію, адже це законні повноваження органів місцевого самоврядування.

Надія Паливода, громадська діячка висловила свою думку з приводу двох років перебування Андрія Райковича на посаді на сторінці у Фейсбуці:

– Це дуже символічно, що під час звіту міського голови під будівлею міської ради в центрі міста продають рибу.
Я раніше ще такого не бачила. Так само, як раніше не бачила мафів на в”їздах до дитячих закладів, на пішоходних переходах, на газонах і замість дерев. Ми ще побачимо багато нового, підказує мені серце.

І здається, це ще не всі претензії до нинішнього очільника міста. Його політичні та бізнесові орієнтири не стільки дивують, скільки обурюють містян. Підтримка проросійських кіл та московської церкви багато що з позитивного переважують на терезах “здобутків” та обіцянок.