Міський портал новин Кропивницького

Ленін замість могил китайців-червоногвардійців у Ковалівському парку.

468

 

Минулого тижня у ЗМІ пригадували радянське «свято» – жовтневий переворот. Серед ЗМІ Кропивницького змістовна стаття «Жовтень 1917-го в Єлисаветграді: Заколот на заводі Ельворті, характеристика Леніна та червоногвардійський «рояль у кущах» була розміщена на сайті Дозор за авторством Ольга Степанова http://dozor.kr.ua/…/zhovten-1917-go-v-elisavetgradi-zakolo…
На жаль, традиційно у матеріалі не обійшлось без неточностей. Неточність присутня відразу у заголовку. Заколоту на заводі Ельворті не було. Попри захоплення у січні 1918 року робітниками заводу покинутого ешелону зі зброєю, завод продовжував працювати. У той час завод замість сільгосптехніки виготовляв артилерійське озброєння. Робітники в першу чергу використовували захоплену зброю для охорони заводу, адже після жовтневого перевороту масовим явищем стали погроми. Лише невелика кількість робітників підтримувала більшовиків і самоідентифікувала себе червоногвардійцями. А вже лютому 1918 озброєні робітники заводу Ельворті захищали місто від більшовицьких загонів.

Серед більшості кропивничан існує стереотип, що місто 100 років тому підтримувало більшовиків. Ланцюжок фактів, які викладені у статті, підживлює цей стереотип. Підживлює тому, що у ланцюжку не вистачає ланок. Те що РСДПР розглядала питання визнання ЦР УНР, нічогісінько не значило. РСДПР була просто партією, яка навіть не мала впливу в місті. Найвпливовішим громадським формуванням у місті на той час була єврейська община, яка визнала УНР. Але й визнання єврейської общини нічого не значило. Тогочасний Єлисавет увійшов до складу УНР тому, що Херсонські губернські органи підтримали владу УНР. У місті ж УНР підтримали земство, міська управа та дума.

І наостанок – цікаве доповнення стосовно поховання «за оборону» на Кавалерійському плацу (у теперішньому Ковалівському парку). Виявляється, що там хоронили не лише євреїв, українців, поміщиків та червоногвардійців. Завдяки Юрій Митрофаненко ми знаємо, що там похоронено 25 китайців, які у 1919 році виступали у ролі українських більшовиків. А сама «братська могила» з великою долею ймовірності знаходилась у центрі плацу, де потім встановили пам’ятник Леніну. Доля захоронення поки невідома, але відома історія появи братської могили. Спочатку хоронить загиблих (за даними міської думи – 56 чоловік) у боях з анархістами та більшовиками, які відбулись наприкінці лютого 1918 (за старим стилем), міська влада планувала на петропавлівському кладовищі (зараз вулиця Полтавська). Але більшовицькі командири Полупанов та Додонов, які отримали статус влади після підписання містом «мирного договору» (хоча за змістом то був не договір, а визнання окупації), були іншої думки. Вони намагалися змінити у містян ставлення до більшовиків, тому ініціювали поховання жертв більшовиків у самісінькому центрі міста – на Кавалерійському плацу.

Фото Maksym Sinchenko.
Фото Maksym Sinchenko.
Максим Сінченко

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

%d блогерам подобається це: